|
05.02.25, с. Нижня Лукавиця
Всечесний отче !
Дорогі мої односельчани !
Шановні гості !
Я зараз працюю над книгою про Володимира Тимчія - Лопатинського.
- Провідник
- Вважав, що треба самим боротися за незалежність
- Оголосив мобілізацію
- Організував конференцію в Кракові, де було створено революційний ПУН
- Готував повстання (мали 4 літаки, 50 кулеметів, 5000 карабінів і набої до них)
- Загинув 13 лютого 40 р. в Устіянові у віці 28 років
- Відкрив список жертв бандерівської ОУН
- Про нього склали пісню-баладу:
“Як Лопатинський з-за кордону
У рідний край, у Львів вертав,
він ніс надію про повстання
тоді чекістам в руки впав.”
Працюючи над архівами я знайшов дещо й про наше село. Активну участь у шкільній акції взяли наші односельці – члени ОУН Павло Гошовський, Василь Шпіцер, Іван Янів. На Різдвяні свята вони розповсюдили у церкві антипольські листівки. Хтось із присутніх доніс про це в поліцію і їх довго тягяли на допити, але не змогли довести їхньої вини.
Як бачимо, молодесенькі хлопці йшли з дому на вірну смерть, щоб боротися за самостійну Україну. Вони не питали, “що мені дасть Самостійна Україна”, вони не одержували за це грошей, їх не заохочували наркомівськими стограмами.Вони віддали своє життя за Україну і, на жаль, не змогли народити таких шляхетних, сміливих, розумних синів, якими були самі. Це велика трагедія України - все краще було винищене як на Заході, так і на Сході України. А як сказано в Євангелії від Матвія:
”Усяке добре дерево родить плоди добрі, а погане дерево родить і плоди погані.
Не може добре дерево родити плоди погані, ані дерево погане родити плоди добрі.”
І коли сьогодні, як сповнилося те, за що вони боролися, дивишся на Самостійну Україну, мені приходять на пам’ять слова невмирущого Тараса: “За що ми билися з ляхами? За що скородили списами московські ребра?”
50 років панування безбожних комуністів довели до деградації і занепаду духу. Взяти б нашу Лукавицю. Село без сільради. Якщо “горі” хтось чхне, то “долі” кажуть “на здоров’я!”. Село зі славними культурними і релігійними традиціями, в якому вже 200 років діє прекрасна мурована церква, але яке реально не спроможне утримувати навіть одного священика, - будує ще одну церкву. Це приводить до поділу громади, до конфліктів і глухої ворожнечі. До того, чого прагнуть вороги – розбійні напади і пограбування, пияцтво і розпуста призводять навіть до вбивств.
А святе дотримання большевицького заповіту “Не вкрадьош - не проживьош”… Знаєте, що я маю на увазі. Яким глибоким психологом виявився мій вуйко Іван Андріїшин, який ще в 1988 році говорив: “Васильку, нікому не потрібна ваша свобода, земля, вільний ринок. Хлоп вже привик піти до колгоспу і вкрасти мішок буряків.”
То що ж маємо діяти, шановна громадо! Вважаю, що треба все починати спочатку: нехай голови обидвох релігійних громад візьмуть на себе відповідальність за духовне і моральне відродження, за порозуміння і єднання. Хай виконають слова гімну “Боже, нам єдність подай” і зроблять хоча б такі кроки:
1. Створять і очолять осередок “Просвіти”.
2. Встановлять хрест “Єднання”, біля якого 3-4 рази на рік проводять спільні богослужіння.
3. Щотижня в читальні робити доповіді, реферати, дискусії.
4. Задіяти молодь, особливо школярів, до художньої самодіяльності.
5. Спорудити спортмайданчики і проводити змагання з футболу, волейболу, бадмінтону, тенісу, шахів, шашок.
6. Припинити в селі пияцтво і самогоноваріння.
Для цього не треба багато грошей. Треба докласти трохи зусиль і справи підуть на добре.
Дорогі мої брати і сестри!
Можливо, я трохи занадто різко говорив, то прошу вибачити. Я бажаю вам усіляких благ і гараздів. Хай Господь береже наше село.
А полеглим лицарям вічна слава і пам’ять!
Слава Україні !
14 січня 2011
|
| Закрити |
